Всі розвинені країни Західної Європи, Північної та Південної Америки, Японія, Китай, Австралія та ін. вже давно  зрозуміли, що тенденція до збільшення споживання, а отже і собівартість всіх енергетичних ресурсів має стійкий висхідний  тренд. Наглядно бачимо це  в звіті, який був підготовлений за експертної підтримки широковідомої європейської організації,  що займається проблемами енергозбереження та екології GERES (Groupe Energies Renouvelables, Environnement et Solidarites), а також Національним екологічним центром  України та громадською організацією «Екоклуб» (м.Рівне). Зрозуміло, що такий ріст цін та обсяги споживання має негативні наслідки для економіки – це підвищення вартості всіх товарів та послуг, а отже зниження рівня життя людей, не говорячи вже про екологію та парниковий ефект.  Отже ми повинні приділяюти особливу увагу насамперед питанню  заощадливого використання всіх доступних нам видів ресурсів, щоб не зіштовхнутися з енергетичною кризою в найближчому майбутньому. Цим шляхом йдуть всі передові держави Європи та всього світу. Це значить, що уряди таких країн все більше стимулюють використання відновлювальних джерел енергії, програм підтримки житлово-комунального сектору при впровадженні заходів з термомодернізації будинків та програм покращення енергоменеджменту на державних і приватних підприємствах. Частка енергії виробленої з відновлювальних джерел в передових країнах та у всьому світі постійно збільшується. Відповідно звіту REN21 (Renewable energy policy) у 2103 році вона склала 21% від світового енергоспоживання. Основною запорукою таких показників є постійне збільшення інвестицій в енергоефективні технології  як вітроенергетика, гідроелектростанції, зокрема приливні та хвильові, сонячні панелі, баштові та модульні СЕС, сонячні озера, геотермальні джерела, біоетанол та біодизель, паливні брикети або пеллети, енергоефективні котли, світлодіодне освітлення та багато інших. Але більш важливим є не стільки нарощування потужностей генерації скільки зменшення споживання енергоресурсів. Особливо гостро це питання постало перед нами зараз, коли ціни на газ, електроенергію, теплопостачання та інші комунальні послуги виросли в рази, а суми в рахунках стали непомірним тягарем для більшості українців. На сьогоднішній день комунальний сектор є найбільшим споживачем природного газу в країні. Ми щороку спалюємо до 20 млрд. м3 і на сам перед все це через високі показники тепловтрат в мережах та самих будівлях. Ця ситуація обумовлена тим, що зношеність житлового фонду в нашій державі сягає 70%, а це старі теплові пункти в будинках, теплотраси без відповідної термоізоляції, дірява гідроізоляція на дахах, холодні негерметичні вікна та двері в парадних і тому подібне. Більшість будівель були зведені за проектами в яких були закладені низькі норми опору теплопередачі огороджуючих конструкцій та перекриттів, як наслідок, в таких будинках підвищені питомі тепловитрати (на сьогодні діючі норми опору теплопередачі огороджуючих конструкцій викладені в ДБН В 2.6-31-2006 Теплова ізоляція будівель, де в редакції від 2013 року вони знову були переглянуті в сторону підвищення), простіше кажучи, замість того щоб опалювати своє житло, ми постійно гріємо вулицю. Щодо приватних будинків, то тут кожен виходить зі своїх реалій та фінансових можливостей. Та все ж, при розробці нових проектів архітектори все одно повинні керуватись чинними нормами.  На сьогоднішній день в нас в державі складається така ситуація, що абсолютна більшість житлового фонду відноситься до класу енергоефективності F, це значить що реальні питомі тепловитрати перевищують максимально допустимий рівень більш як в півтора рази, в той час коли у передових країнах вже активно розробляються проекти та налагоджується будівництво пасивних будинків, тобто таких, які  взагалі не потребують залучення джерел централізованого енергопостачання.

Коли ще декілька років тому ми задавалися питанням чи доцільно утеплювати будинок витрачаючи на це чималі кошти і який ефект ми від цього отримаємо, то зараз всі зрозуміли, що зараз це вже просто нагальна необхідність. Єдине що потрібно усвідомити насамперед, це те що до питання утеплення, а точніше сказати, до термомодернізації свого житла потрібно підходити комплексно. Не достатньо просто утеплити стіни будинку, обов’язково потрібно утепляти перекриття, дах, підлогу та цоколь. Це дозволить зменшити загальні тепловтрати орієнтовно на 40-60% (в залежності від конкретної будівлі). Також  значна частина тепла втрачається через вентиляцію, вікна та двері. Так їх заміна на нові енергоефективні збереже ще 20-40% дорогоцінного тепла. Обовязково потрібно модернізовувати теплопункти, встановлювати лічильники та терморегулятори. Звичайно, всі ці заходи з термомодернізації будуть коштувати не дешево для пересічного громадянина. Зараз працює державна програма енергоефективності, через яку держава відшкодовує фізичним особам 30% кредиту на утеплення власних будинків, а тим хто проживає у багатоквартирних будинках, слід створювати ОСББ, що дасть можливість підвищити процент відшкодування до 40% від витрачених коштів, а згідно постанови Кабінету міністрів України від 12 серпня 2015 року №614 громадяни які мають право на отримання субсидії отримують відшкодування в розмірі 70% від суми кредиту на утеплення житла.

Які вигоди ми отримуємо від утеплення власного житла?

-         повний комплекс робіт з термосанації зменшить суму щомісячних платіжок за комунальні послуги на 30-50%

-         підвищення теплокомфорту в таких приміщеннях, тобто умови проживання в утепленому будинку чи квартирі будуть значно кращими та сприятливішими для здоров’я Вас та ваших дітей

-         збільшується звукоізоляція

-         значно покращується стан та зовнішній вигляд фасаду будинку

-         клас енергоефективності термомодернізованого будинку стає вищим, що збільшує його інвестиційну привабливість, тобто таке житло стає дорожчим на ринку нерухомості

-         збільшується срок ефективної експлуатації огороджуючих конструкцій так як вплив зовнішніх факторів на стіни стає меншим

-         утеплюючи свій будинок, ми значно зменшуємо споживання енергоресурсів тим самим вкладаємо свою лепту в енергонезалежність нашої держави та енергобезпеку наших нащадків

Очевидно тепер постає питання яким матеріалом краще утепляти свій будинок та скільки це буде коштувати. Як вже зазначалось вище, в США та країнах Західної Європи  роботи з утеплення розпочалися ще з 70-х років минулого століття, тому різноманітність теплоізоляційних матеріалів та систем утеплення вражає, але за весь цей час так і не визначився якийсь пріоритетний метод. Кожен раз, випускаючи якийсь продукт для утеплення на ринок, виробники заявляють про його безліч переваг та безальтернативність, та у всякої системи є свої плюси і мінуси, які відображаються у ціні на неї. Також кожен будинок є унікальним за своїми характеристиками, починаючи з проекту і закінчуючи кліматичними показниками місцевості. Та все ж деякі узагальнення можемо зробити.

 Для всіх типів стінових конструкцій розрізняють внутрішню та зовнішню теплоізоляцію. Внутрішня мається на увазі, не коли шар теплоізоляційного матеріалу приклеюють на стіни всередині приміщення (так виконувати утеплення категорично не рекомендовано, бо тоді ми відсікаємо товщу стіни від внутрішнього тепла та наближаємо точку роси, або зону конденсації, до середини приміщення), а коли теплоізоляційний матеріал вложується, засипається чи задувається в середину самої стінової конструкції. Найчастіше для такого утеплення застосовують  керамзит, піноізол, целюлозий утеплювач, перліт, пінополіуретан, вермікуліт, піноскло, (перелік вказаний в порядку зростання ціни за 1м3 матеріалу) кожен з цих матеріалів має свої переваги та недоліки, такі як коефіцієнт теплопровідності, горючість, паропроникність,  довговічність, екологічність тощо.

Розглядаючи зовнішнє утеплення стін, то тут найчастіше застосовуються системи скріпленої теплоізоляції мокрого типу з утеплювачем на основі пінополістирольних або мінераловатних плит, система вентильованого фасаду або  ж система на основі теплоізоляційних штукатурок. Остання не така поширена як попередні через дещо нижчі показники додаткового опору теплопередачі що створює, але такі системи на основі теплоізоляційних штукатурок характеризуються повною екологічністю, довговічністю та оптимальним коефіцієнтом паропроникності, а з огляду на все більші об’єми будівництва з застосуванням газоблоків чи подібних їм матеріалів в яких і так низький коефіцієнт теплопередачі (λ≈ 0,12 Вт/м*К) то такий спосіб утеплення буде займати все більшу нішу. Системи вентильованого фасаду вже давно зарекомендували себе на ринку завдяки своїй довговічності, надійності, екологічності, хорошими теплоізоляційними властивостями та експлуатаційними показниками, а головне, різноманітністю матеріалів які можуть бути використані в якості оздоблення таких систем. Це дозволяє архітекторам не обмежувати свою уяву при розробці проектів як приватних будинків так і цілих житлових комплексів. Так в якості облицювального шару використовують алюмінієві композитні панелі, керамограніт, фіброцементний сайдинг, скло, камінь, термодерево, HPL панелі та інші матеріали, але не дивлячись на все, звичайно тут постає питання ціни квадратного метра такого фасаду. Навісний вентильований фасад буде дорожчим ніж інші системи.

Безумовним лідером серед систем утеплення стінових конструкцій є так званий «мокрий фасад», в першу чергу через найкраще співвідношення ціна – якість . За відносно невелику ціну Ви отримуєте якісне утеплення на довгі роки. Виконують його на основі пінополістирольних  або мінераловатних плит. Дискусії  щодо того «що краще пінопласт чи вата?» ведуться вже дуже довго, але однозначно сказати не може ніхто, кожен вирішує для себе виходячи з власного гаманця. Поясню чому. Основною характеристикою вати є те, що вона належить до негорючих матеріалів, а пінополістирол має класи горючості Г1 або Г2. На рахунок екологічності сперечатись можна довго але ні один ні другий такими не є. Важливою перевагою вати відносно пінопласту є її паропроникність. Вата дозволяє стінам «дихати», тобто пропускати пари води на зовні, тим самим зменшуючи відносну вологість повітря в середині приміщення та вологість самої стінової конструкції, але така її структура, яка може повністю продуватись характеризується зниженою міцністю та уможливлює конденсацію вологи в самому утеплювачі, коли точка роси припадає саме на товщину ізоляції, що в свою чергу, підвищує коефіцієнт теплопровідності шару ізоляційного матеріалу, хоча стіна при цьому залишається сухою. При виборі виробника мінеральної вати для зовнішнього утеплення стін будинку слід, в першу чергу,  звертати увагу на якість продукції, густина вати повинна бути більша як 145кг/м3, що забезпечить необхідні експлуатаційні характеристики системи – чим більша густина тим вища міцність такого матеріалу на зсув, а отже вата не буде осідати з роками. Нехай матеріал обійдеться дещо дорожче, але Ви будете впевнені, що через 10 чи 20 років його експлуатаційні характеристики не погіршаться.

У пінополістиролу таких проблем немає, так як його міцність повністю задовольняє вимоги щодо систем скріпленої ізоляції, тут головне правильно підібрати товщину теплоізоляційного шару, щоб точка роси була максимально наближеною до зовнішнього шару фасаду. Але як вже згадувалось пінополістирол  по горючості відноситься до класу Г1 за класифікацією ДБН В.1.1-7, що викликає певне занепокоєння в людей та хвилюватись не варто, оскільки відповідальні виконавці для утеплення фасаду використовують марки ПСБ-С-25 або ПСБ-С-35, де ПСБ-С – пінополістирол безпресовий самозатухаючий (не підтримує горіння), а цифри - це марка по вазі (до 25 або до 35 кг/м3 відповідно). Такі матеріали можуть використовуються для утеплення будинків висотою до 26,5м, що прописано в ДБН В.2.6-33:2008. Основним недоліком пінополістиролу в утепленні, як на мене, є його низький коефіцієнт паропроникності хоча при чіткому дотриманні правил монтажу та добросовісного виконанням всіх етапів робіт система скріпленої теплоізоляції на основі пінополістирольних плит надійно захистить Ваше помешкання від втрат тепла.

 Отже при виборі матеріалу для проведення термомодернізації будинку слід враховувати не тільки ціну, а ще багато факторів. Тут важливі коефіцієнти теплопровідності ізоляційних матеріалів, відносна вологість в приміщенні, коефіцієнти паропроникності всіх шарів огороджуючої конструкції, довговічність матеріалів, пожежобезпека, екологічність, звукоізоляційні властивості та ін. Монтаж повинен виконуватись з дотриманням усіх вимог технології влаштування таких систем та звичайно кваліфікованими робітниками.

  Довіряйте професіоналам.